«Шлюбний договір та правовідносини, що ним регулюються»
«Шлюбний договір та правовідносини, що ним регулюються»
Сьогодні Сімейний кодекс України передбачає шлюбний договір в якості однієї з основоположних засад регулювання сімейно-правових відносин. Шлюбний договір складається ряду елементів умов договору, які є його найбільш важливим аспектом. Так, всезагальною умова врегулювання правовідносин у шлюбному договорі є врегулювання шлюбним договором: 1) майнових відносин між подружжям; 2) визначення майнових прав та обов’язків подружжя. Наприклад, шлюбний договір в якості однієї із своїх умов може містити умову про врегулювання розподілу заробітної плати, що одержується кожним із подружжя. Зокрема, подружжя в договорі може визначити такий режим розподілу заробітної плати відповідно до якого 50% заробітної плати кожного із подружжя є спільною сумісною власністю подружжя, а 50% є особистою приватною власністю чоловіка або дружини. Врегулювання майнових відносин подружжя, їх майнових прав в цих правовідносинах є серцевиною правовим підґрунтям шлюбного договору. Саме базуючись на критерії майнової природи шлюбного договору Закон передбачає перелік найбільш типових правовідносин, які можуть бути ним врегульовані, а саме: правовий режим майна (стаття 97 Сімейного Кодексу України); порядок користування житлом (стаття 98 СКУ), право на утримання (стаття 99 СКУ), майнові права та обов’язкі подружжя, як батьків (частина 2 статті 93 СКУ). Крім того, на підставі майнової природи шлюбного договору Закон передбачає обмежень (негативних умов) щодо змісту шлюбного договору. Відповідно до яких шлюбний договір не може: регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми (частина 3 статті 93 СКУ); зменшувати обсягу прав дитини, встановлених СКУ, ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище (частина 4 статті 93 СКУ); бути правочином відповідно до якого у власність одного із подружжя передається нерухоме майно чи інше майно право на яке підлягає державній реєстрації. (частина 5 статті 93 СКУ); Крім того, шлюбний договір в цілому та кожна із його умов повинні відповідати моральним засадам суспільства (частина 2 статті 9 СКУ, частина 5 статті 97 СКУ); нормам Законів України (частина 2 статті 9 СКУ). Також слід детально зупинитися на деяких інших аспектах шлюбного договору, зокрема, умовах про строки чинності договору в широку значенні цього слова. Специфікою шлюбного договору є те, що за загальним правилом він є договором укладеннним на необмежений строк, оскільки: а) відносно шлюбу,я к юридичного факту стану невідомо скільки він буде тривати: місяць, рік, півстоліття, інший розумний строк в межах людського життя; б) умови відносно строку дії шлюбного договору в Законі визначенні, як факультативні: через юридичну формулу: «може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків». Тобто, навіть якщо в договорі відсутні спеціальні умови щодо строків його дії він є чинним, чинним безстроково. Зазначемо, що СКУ не містить прямої норми про підстави припинення шлюбного договору, зобов’язань за шлюбним договором, проте, вбачається що шлюбний договір за загальним правилом повністю припиняє свою чинність у разі припинення шлюбу, якщо інше не встановлено його умовами (частина 2 статті 96 СКУ) або не випливає із суті правовідносин ним врегульованих. Вважаємо, що у такому випадку (після припинення шлюбу) шлюбний договір припиняє свою дію, а але все ж таки не припиняє чинність. Тобто, умови визначені в шлюбному договору до моменту припинення шлюбу, не можуть бути будь-яким чином трансформовані з дня припинення шлюбу.
